Базовий біблійний курс 3

Через природне народження, кожна людина отримує природне життя, яке ми можемо назвати створеним життям. Це життя має початок не лише в кожній людині, але і в людстві. Дійсно, воно почалося з Адама. Через гріх, воно характеризується духовно мертвим станом перед Богом. Для кожної людини воно закінчується, коли вона помирає; і для людства, коли має місце суд. Душа невіруючого, однак, продовжує жити (або краще сказати: існувати) після цієї першої смерті, щоб після воскресіння вона могла продовжувати жити з тілом у другій смерті, яка є вогненне озеро.

Під час нового народження (народження згори), віруючий отримує нове життя, вічне життя. Це життя має свій початок у віруючого, але не у Христа. Воно характеризується своєю здатністю пізнавати єдиного істинного Бога та Його Сина Ісуса Христа (Іоанн 17:3). Отже, існують живі стосунки з Богом. Це життя ніколи не закінчиться. Незважаючи на те що наші тіла все ще смертні, після воскресіння (або коли Христос повернеться) ми отримаємо прославлене тіло, в якому ми будемо "жити" (це більше, ніж "продовжувати існувати") вічно з Богом.

На попередньому уроці ми бачили, що віруючі вже тут і зараз мають вічне життя.

Дехто вважає, що ми можемо втратити це життя, якщо віддаляємося від Господа. Але "вічне життя" - це не додавання, своєрідний від'єднуваний додатковий елемент, який ми можемо втратити. Ні, це наше вічне існування перед Богом і для Бога.

Якби можна було знову втратити вічне життя, то воно було б схожим на природне життя, яке піддане смерті й затьмарене гріхом,

Вічне життя також розглядається в Біблії як майбутнє славне існування з Богом.

Апостол Іоанн підкреслює цей майбутній аспект.

У цьому зв'язку Господь Ісус говорить про "спадкування" вічного життя.