Базовий біблійний курс 2

Святі Писання Старого Завіту були написані між 1500 і 400 роком до Р. Х.

Потім, за кілька століть до приходу Ісуса, було написано ще ряд релігійних творів. Вони називаються апокрифами, що означає "приховані" або "тайні". Вони ніколи не були частиною юдейської Біблії. Бог пильно стежив за Своїм Словом і забезпечував, щоб до нього не було додано людського творіння.

Апокрифи, наприклад, "Юдит", "Мудрість Соломона", "Товит", "Варух", "1-а й 2-а книги Маккавеїв", не є натхненними, на відміну від книг Біблії. Їх включили до Септуагінти, грецького перекладу Старого Завіту, і пізніше до Вульгати, латинської версії Біблії.

У цьому уроці ми хочемо коротко обговорити це й підкреслити ще декілька унікальних аспектів, пов'язаних з книгами Біблії.

У вступі було зазначено, що апокрифи не належать до Святого Письма. Щодо претензій бути частиною Святого Письма, їх слід позначити як "неаутентичні" (тобто недостовірні).

Які з тверджень ви вважаєте правильними?

У Старому Завіті є згадки про книги, що нам сьогодні невідомі:

Тому і сказано в Книзі воєн Господніх: ... (Числа 21:14)

І зупинилося сонце, і місяць стояв, доки народ мстився ворогам своїм. Чи не це написано в книзі Праведного: «Стояло сонце серед неба і не поспішало до заходу майже цілий день»?. (Ісус Навин 10:13)

Книга Праведного також згадується в 2-й Cамуіла 1:18. Нам невідомі ці книги. Було б неправильно припускати, що вони належать до Біблії й були втрачені. Бог не вважав необхідним зберегти ці книги для нас, оскільки вони не є частиною Його вічного Слова.

Спробуйте пошукати й інші книги, які також згадуються!

Лука починає свою Євангелію словами:

Оскільки багато хто брався складати оповідь про добре відомі нам події, як передали нам ті, які були від самого початку очевидцями і служителями Слова, то спало на думку й мені, дослідивши пильно від початку, описати тобі все за порядком, високодостойний Теофіле, щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений. (Лука 1:1–4)

Отже, до нього інші вже намагалися написати історію життя й справ Господа Ісуса. Про кого він міг говорити, коли говорив про багатьох, хто взявся за це?