Базовий біблійний курс 3

Після гріхопадіння Адам і Єва відчувають себе дуже нещасними. Вони бояться Бога й бачать смерть перед своїми очима. На щастя, Бог не залишає їх напризволяще, але він шукає людину й питає: "Де ти?"

Адаму тепер варто прийти таким, яким він є. Він повинен визнати, що припустився помилки й що повернення до Бога необхідне. Він повинен зізнатися Богу, що він їв плід із дерева. Тут представлений чіткий образ навернення.

Ось ілюстрація з повсякденного життя:

Люди купаються в морі. Вони залишили пляж за своєю спиною й весело пливуть назустріч хвилям. У піднесеному настрої вони підпливають до району небезпечної течії. Рятувальник на пляжі закликає їх через свій мегафон повернутися, але вони не звертають на нього уваги. Але коли вони раптом відчувають течію, картина різко змінюється. Безтурботна радість змінюється страхом і жалем, тому що вони так далеко запливли, замість того щоб прислухатися до рятувальника. Вони визнають, що він був правий, а вони були неправі. Замість того щоб і далі бути спиною до безпечного пляжу, вони тепер з тугою дивляться на нього, шукаючи спасіння.

"Навернення", як його часто визначають, містить в собі три кроки:

• Покаяння означає прийняття погляду Бога, Його судження про наше життя, а саме, що ми винні. Покаяння дослівно перекладається як "зміна думок", тобто думати про себе так, як думає Бог. Йде мова не про покутні практики та вправи. Результатом стає "смуток ради Бога", який веде до спасіння (2-е Коринтян 7:10).
• Засудити своє минуле життя означає розкаятися, а потім змінити напрямок, обернувшись на 180 градусів, тобто вернутися до Бога. Це і є навернення, або повернення до Бога.
• Перше є зміна мислення (покаяння), і, пов'язане з ним друге, — свідомий поворот з неправильного шляху до Бога (навернення).
• Покаяння та навернення обов'язково містять у собі також сповідь перед Богом. Лише коли людина приходить до Бога й визнає свої гріхи, Бог дарує прощення гріхів (1-е Іоанна 1:9). Інколи також може знадобитися визнати гріх перед людьми.

Резюме: Навернення охоплює покаяння, повернення до Бога і сповідь перед Богом.

Більш відповідний приклад (тому що він біблійний) можна знайти в Луки 15.

Там ми читаємо про сина, який вимагав від свого батька спадщини й отримав її. Пройшов деякий час, і він розтринькав свою спадщину, що призвело до того, що під час голоду, що прийшов, він почав їсти корм для свиней.

• Потім ми читаємо, як цей син опам’ятався й хотів визнатись своєму батьку: «Батьку, я згрішив проти неба і перед тобою
  і вже недостойний називатися сином твоїм. Прийми ж мене як одного з наймитів твоїх!»
• Ця зміна мислення у сина — покаяння. Він тепер думав інакше про свої дії та про свою ситуацію: "Я згрішив... Я вже недостойний". Він усвідомив своє грішне, загублене становище й те, що йому потрібен спаситель, щоб вивести його звідти (спасти його).
• Він зробив це, пішовши до свого батька. Тут ми бачимо активний поворот сина назад: навернення.
• Ми читаємо, що, прийшовши до дому свого батька, він сказав йому: „А син сказав йому: ”Батьку, я згрішив проти неба і перед тобою і вже недостойний називатися сином твоїм!”“ (Лука 15:21) - це сповідь, яку він зробив перед батьком.

Приклад навернення в Старому Завіті ми можемо бачити в Манасії, сині Єзекії.

У Новому Завіті ми кілька разів читаємо про навернення.

Приведіть у відповідність оповіді з біблійними віршами.

Чому людина повинна покаятися?

Про покаяння (або навернення) йдеться приблизно у 80 уривках у Старому Завіті й близько 70 разів у Новому Завіті. Ось деякі з цих уривків: