Віра на практиці

Молитися — це значить розмовляти з Богом.

Це дійсно щось дуже значне, що ми, люди, можемо говорити з Всевишнім, з Богом, який створив небо та землю, і що Він нас слухає. Ви коли-небудь говорили з головою держави? Ні, звичайно. Адже це не так-то просто. Треба було б подати письмове звернення про розмову, і навіть тоді невідомо, чи відбудеться ця розмова.

Бог стоїть вище всіх царів, канцлерів, міністрів, президентів, мерів тощо.

Ніхто не може порівняти себе з Ним, незалежно від того, наскільки великими чи могутніми вони можуть бути. А все ж Бог слухає нас, коли ми хочемо говорити з Ним. Чи це не чудово?

У 1-й Самуїла 1:15 ми читаємо про те, як Анна виливає своє серце перед Господом. Так само, як хтось може вилити кувшин, повний води, ми маємо право виливати свої серця перед Господом. Що це означає?

Отже, ми можемо розповісти Господу все. Але ми завжди повинні залишатися благоговійними, тому що Він - великий, всемогутній Бог.

Однак є те, про що ми повинні спочатку поговорити з Богом. Коли до нашого порогу приходить незнайомець, він також повинен спочатку розповісти, хто він і що збирається робити. Те ж саме стосується людини, яка вперше хоче говорити з Богом. Звичайно, Бог знає, хто ми є. Але Він хоче вислухати це з наших власних уст.

"Хто ти?" - запитає Він. І тоді ми можемо дати лише одну відповідь: "Я грішник". Що ж ми потім робимо? Ми визнаємо все, що зробили неправильно, і просимо Божого прощення. Ось приклад із Біблії, із Луки 18:9–14. Уважно прочитайте цей уривок і всім серцем проникніться його суттю.

Хто ці люди, які там моляться?

Ми повинні взяти за приклад митаря. Всі його дії показують, що він відчуває провину та кається у своїх гріхах.

Тому що...